Комаргород-укр :: Путешествуя Историей. Блог Сергея Котелко

Вінницька область
Подільська губернія

Комаргород
Komargrodzie

Томашпільський район Вінницької області
раніше - містечко Комаргород Ямпільського повіту Подільської губернії

Використання матеріалів сайту тільки за згодою автора

Це - колишня парадна алея до садиби

Наша травнева подорож 2008 року наближалася до кінця - попереду залишалися дві точки - Комаргород і Антополь. В'їхавши в Комаргород, ми здивувалися, побачивши навіть покажчик типу "Палац XIX століття - туди". Таке в наших селах практично ніколи не побачиш..

Садиба

Про Комаргород я знав, що нас чекає досить незвичайна архітектура - так воно і вийшло. Дивіться самі. Палац Камер-юнкера Його Величності побудований в рідкісному для нас стилі швейцарських будинків. .
У парку тихо, затишно і чисто. Алея веде до головного ганку.

Над ганком - балкон

Фахрверк у всій красі. (нім. Fachwerk - ферма)))

Рідкісні архітектурні деталі - вікна одноповерхової будови, єднальної два крила палацу. Палац має витягнуту, довгу форму c поверховістю, що чергується. Зверніть увагу - на верхньому фото видно терасу біля палацу - одну з його головних прикрас. Тераса велика, напевно в третину будівлі, мала балюстраду, стовпчики від якої валяються нині в траві.

На веранді є незрозумілі трохи ворота - зверніть увагу, як вони складалися - вздовж, гармошкою!

Однак головне стильове рішення і прикраса палацу - фахверк, а-ля швейцарські будиночки, німецькі ферми)

Цоколь першого поверху - вікна подекуди закладені.

А це права частина палацу. Побродивши навкруги, мені здалося, що ця частина - більш ранньої будови. Виглядає вона абсолютно самостійно. А щоб об'єднати її не лише фізично, але і стилістично з новою частиною, на єднальній будові було повторено рішення вікон, див. вище.

Відразу поруч побудована госпбудова. Ну, до самого палацу приліплена комірка...(

А це внутрішній двір. Той шматочок госпбудови, що видно справа, напевно, побудований при власниках палацу (на цю думку наштовхують, наприклад, вікна), а ось ця будівля з портиком мені чомусь здається вже радянською будовою, частина того учбового закладу, що розміщувався тут в радянські роки.

Це у нього всередині.

Фасад виходить у внутрішній двір.

Тут ще більше від Швейцарії)

Взагалі про Комаргород відомо дуже мало. Ну це покищо.
Точно відомо, що Комаргород, як і Антополь, куди ми поїхали після, належав раніше князям Четвертинським. Наприклад, тут народилися князь Владислав Святополк-Четвертинськiй (Władysław ks. Światopełk-Czetwertyński) (1806-1870), який був одружений на Гонорате Олизар-Волчькевич (Honorata Olizar-Wołczkiewicz), уКомаргороді ж народилися і їхні сини - князі Стефан Владиславович Святополк-Четвертинськiй (Stefan Światopełk-Czetwertyński) (у 1846-му році) і Емануель Владиславович (Emanuel ks. Światopełk-Czetwertyński) (у 1850-му році), а також їх двоюрідна сестра, Ядвига Борисівна (у 1842 -му році).

   Приблизно в середині XIX століття маєток відходить у власність Миколі Петровичу Балашеву, єгермейстерові Двору Його Величності, російському державному діячеві.
           Балашов належав до однієї з найбагатших сімей Росії (на 1906 за ними рахувалось 330 000 дес, в т.ч. - в Київській губ. - 43 000 дес, в Уфімській - 250 000 дес, в Саратовській - 35 000 дес, в Подільській - 12 000 дес). .
           Микола Петрович Балашов народився 12 вересня 1840 року, помер в Шавилі - околиці Парижу 4 квітня 1931 року. Він походив з російського дворянського роду початку XVII століття. У 1861 році Микола Балашов закінчив юридичний факультет (по розряду адміністративних наук) Петербурзького університету. Його батько - Петро Олександрович Балашов (1811-1845) був штабс-капітаном лейб-гвардійського Ізмайлівського полку (1838), а згодом став камергером. Мати Н. П. Балашова - Олександра Іванівна - вроджена княжна Паскевич (1818-1845) з 1831 року, була фрейліною.Його брат - Іван Петрович Балашов (1842-1924) - обер-егермейстер був віце-президентом Спілки заохочення мистецтв. Дружина - Катерина Андріївна вроджена графиня Шувалова (1848-1931). Її батько - граф Андрій Павлович Шувалов (1817-1876) - ад'ютант князя І. Ф. Паскевича-Ериванського, потім полковник. Ми про нього трохи згадували, описуючи маєток його брата - Петра Павловича Шувалова, Тальне . Мати Катерини Андріївни - Софія Михайлівна - вроджена княгиня Воронцова (1825-1879) була фрейліною Двору і дочкою нашого знаменитого Новоросійського Генерал-губернатора Михайла Семеновича Світлого князя Воронцова. Дітей у Миколи Балашова було п'ять: Петро, Олександр, Андрій, Софія, Олександра.

Комаргород, село

Дворец, первая половина XIX в.
Построен в кирпиче, асимметричен в плане и объемах. Первоначальная планировка не сохранилась. Во второй половине XIX в. здание подверглось капитальной перестройке. Его фасады получили стилевую трактовку в духе швейцарских шале (архитектурные детали в резном дереве, фахверк декоративный). Ранее примыкавшая к главному фасаду оранжерея не сохранилась.

Парк, окружающий дворец, заложен в конце XIX в.
Его площадь составляет около 2,5 га. Здесь насчитывается более 100 видов и форм древесно-кустарниковых пород. Кроме ценных хвойных деревьев, здесь произрастают орех черный и грецкий, бархат амурский и ряд местных пород. Высокие ели фланкируют широкую главную аллею, ведущую к асимметрично расположенному парадному входу. Дворец окружен группами ели серебристой, лиственницы европейской, ели обыкновенной, сосны крымской м Веймутовой. *

*список памятников архитектуры Украины

Бічний фасад.

На даху еркера теж балкончик.

Вдалось засунути камеру всередину і ось що там було видно.

Микола Петрович Балашов

фотопортрет 1915 року.

У період з 18 листопада 1864 року по 15 травня 1883 року Микола Балашов зробив собі кар'єру по Табелю про ранги від титульного радника до дійсного статського радника. 1 квітня 1890 року Балашов отримав придворний чин єгермейстера, а 21 квітня 1891 року він був призначений членом Ради Міністерства внутрішніх справ. З 1893 по 1902 рік він періодично призначався п.м.с. (?) по Черкаському повіту. 11 серпня 1904 року Балашов отримав придворний чин обер-єгермейстера. 20 лютого 1905 року Микола Петрович був призначений членом Комісії для обговорення заходів по впорядкуванню побуту і становища робітників на фабриках і заводах Імперії. На 1911-1914 роки Балашов був затверджений п.м.с. (?) по Ямпільскому повіту, а на 1914-1917 роки по Брацлавському повіту. З 1 січня 1905 року він став членом Державної Ради, а 13 січня був призначений до Департаменту Промисловості, Науки і Торгівлі. З 1909 по 1915 Микола Балашов став членом особливої комісії з різних важливих законопроектів, наприклад, про страхування робітників, про землеустрій та ін. Микола Петрович за свою діяльність був нагороджений багатьма орденами і пам'ятними медалями.

Шарж на Миколу Петровича, 1914 рiк

Картина К.Е. Маковського "Петро, Андрій і Олександра Балашови - діти Миколи Петровича Балашова»

Петро Миколайович Балашов

Син Миколи Петровича, Петро Миколайович Балошов, також пішов по державній частині і став видатним правим політиком останніх років Російської Імперії. Після закінчення університету поступив на службу в Лейб-гвардійський Гусарський полк, добровольцем. У березні 1903 р. Балашов - вийшов у відставку в чині поручика. Після цього він оселився у своєму маєтку Комаргороді. Тут Петро Миколайович взяв участь в роботі ряду громадських і благодійних організацій, а незабаром став повітовим маршалком дворянства (1900 - 1909 рр.).
1901 - Камер-юнкер Двору Його Імператорської Величності. Поринути в політику Балашова змусила революція 1905 року. Балашов стає ініціатором створення, а потім і головою Союзу російських виборців Південно-західного краю, від якого, як прибічник монархії, в 1907 р. проходить в III Державну думу. У Думі Балашов очолив фракцію помірно-правих. Партійне будівництво Балашов починав як би "навиворіт", прагнучи з думської фракції створити політичну партію. Партія Помірно Правих з'явилася на світ у кінці 1908 - початку 1909 рр. і, за словами її лідера, була "безперечно прогресивною і безперечно національною". Проте чисельність партії нічим не відрізнялася від фракційної (близько 70 членів). В цей час П. А. Столипіну для проведення своєї аграрної реформи була потрібна "своя" більшість в Державній Думі. Столипін використав фракцію, очолювану Балашовим для просування своєї знаменитої аграрної реформи, а його політичний опонент, Олександр Гучков, голова партії Октябристів, писав про нього наступне «.П. Н. Балашов, дуже чиста, благородна людина і теж консервативно-ліберального напряму, але, людина, мало підготовлена для цієї ролі (очолити про-урядове крило в Думі)». Був би ще сам пан Гучков "чистим і благородним" ...

Палац стоїть практично порожній, вся частина, де парадний ганок, закрита і ремонтом там не пахне. Люди зустрілися тільки в старій частині будівлі, вони люб'язно дозволили нам зайти і подивитися, але відверто кажучи, дивитися було нічого. Ось, мабуть, єдина ознака старовини - сходи і дверний отвір. Усе інше вже нічим не нагадує минувщину. .

А, так, ось ще - печі. .

Якщо зайти за ту шкільну споруду з портиком, що було на фотці вище, потрапиш на господарський двір з більшими госп будівлями. .

Ще госп двір. Може це стайні.

Везде в целом чистенько и ухожено, в меру сил.

Вже в січні 1910 року сталося приєднання ПУП і правої частини "Октябристів" до всеросійського національного союзу (ВНС), очолюваного на той момент князем А.П.Урусовим. Фракція націоналістів стала найбільшою політичною силою в Державній Думі, а Балашов з того часу і по 1917 рік стає Головою Головної ради ВНС. У цей період Петро Миколайович стає дійсним статським радником, на посаді єгермейстера Двору.
Ось забавна фраза із спогадів графа Коковцова, Прем'єр-міністра, якого рекомендував помираючий Столипін Миколі II в якості свого приємника, - спочатку поясню трохи - після вбивства Столипіна в правих партіях, до яких належав і наш Петро Миколайович, трапився розлад і вони всіляко намагалися повернути втрачене політичне значення, у тому числі і гучними словами. Не уникнув цієї долі і Балашов, який обіцяв "влаштувати Седан" (символ повного розгрому) Коковцову по одному важливому голосуванню. Коли Коковцов переграв його в Думі і добився потрібного результату ."Через декілька хвилин, коли я був ще з Міністрами в павільйоні, туди прийшло багато депутатів привітати мене, як вони сказали, з найбільшим тріумфом, і в числі їх Балашов, Потоцький, Чихачов і Гижицький, у присутності яких були вимовлені Балашовым його знамениті слова. Я не витримав і, приймаючи поздоровлення, сказав у присутності усіх: "Сердечно дякую Вам за вітання; я щасливий тим, що не розчарував Вас і не дав Вам приводу застосувати до мене Ваш броньований кулак. Балашов зблід, зробив зніяковіле обличчя, а його супутники, збентежені хвастощами, поспішили віддалитися…/.../…Положення Балашова було, звичайно, не з вигідних, і наші стосунки ще більш погіршали" .*. Ну це те, що ми можемо почерпнути про Петра Миколайовича як про політика по спогадах його політичного опонента на той момент. Зовсім скоро вони будуть по одну сторону барикад. Але забавність цієї цитати не лише в конфузі Балашова, а і в переліку прізвищ - Балашов, Потоцький, Чихачов і Гижицький! У маєтку Балашова ми з вами зараз, в маєтку Потоцьких ми вже не раз бували на сторінках мого сайту, і ще будемо в інших; Чихачов - в його маєтку Муровані Курилівці я був і розповідь про це з'явиться тут, сподіваюся скоро; Гижицький - маєток цієї сім'ї Ісаєво, можна заглянути, споріднено вони пов'язані з Курисами (Петрівка Од. обл.) і в їх родовому маєтку Ряснопіль я теж побував, скоро теж напишу. Ось така історія)

* . 2 з кн. Граф В.Н. Коковцов, «З моєго минулого», спогади 1903-1919

Так палац виглядав в 1970-і роки .

Знаходячись на чолі ВНС, Балашов прагнув перетворити Союз у впливову політичну силу, що має широку мережу місцевих організацій. Він більшою мірою був політиком-практиком, ніж теоретиком. З думської кафедри він виступав рідко, практично не займався публіцистикою. Далі ж була Велика Війна, черговий партійний розкол, неформальна фракція "националістів-балашовців".
На одному з останніх засідань своєї фракції в січні 1917 р., Балашов пропонував спробувати об'єднати правоцентристські фракції Думи на грунті єдності поглядів з питання хлібно-цінової політики, проте ця ініціатива очікуваних плодів також не принесла. В середині лютого 1917 р. Петро Миколайович удостоївся Найвищої аудієнції, в ході якої звернув увагу Государя на відсутність єднання в уряді.
На думку Балашова, виходом з політичної кризи, що склалася, могло стати висунення урядом "хоч би і вкрай правої", але твердої і послідовної програми. В той же час Балашов вів переговори з урядом, умовляючи його продовжити перерву занять Державної думи, щоб "уникнути катастрофи". Хто в тій ситуації був правий, вже напевно не зрозуміє ніхто...

Парк. Насадження датуються кінцем XIX століття. З трьох сторін будівлю оточують привабливі поляни з численними квітниками і групами ялин..

У парку ми знайшли ось такий будиночок. Напевно для садового інвентаря.

Площа парку складає близько 2,5 га. Тут налічується більше 100 видів і форм деревно-чагарникових порід. Окрім цінних хвойних дерев, тут ростуть горіх чорний і волоський, оксамит амурський і ряд місцевих порід. Високі ялини посаджені уздовж головної алеї, що веде до парадного входу.
За палацом на підвищеному місці розкинувся сосновий бір - один з найкрасивіших куточків видатної пам'ятки природи. Звідси відкривається панорама на дубово-ясеневий масив і головну алею.
Сосна була улюбленим деревом Миколи Петровича Балашова. Саме сосною було висаджено в парку у вигляді букв прізвище нового хазяїна "Балашов". Його можна прочитати тільки, піднявшись на висоту пташиного польоту.
Саме коли я дізнався про це, у мене з'явилася ідея купівлі керованого по радіо вертольота з камерою на борту... Я працюю над цим))

А цей будинок зліва від воріт, якщо йти по головній алеї до палацу від воріт. Може це будинок управляючого...

В 1898 роцімаєток був записаний за Марією Григорівною Балашовою, як написано* дружиною д.с.р. Хто така ця Марія Григорівна - доки не відомо. Можливо - дружина Миколи Петровича (цього року йому вже було 27 років, але він ще не був дійсним статським радником, д.с. с) або швидше - друга дружина Миколи Петровича Балашева - він на той час вже був д.с.р., але ось наявність у нього більш ніж однієї дружини поки питання. Його дружина, Катерина Андріївна померла тільки в 1931 році.
Тут же, не далеко, Балашовим належав великий маєток Рахни Лісові (з цілим рядом сіл) і Шпиків. Шпиків ви можете подивитися на сайті .

* Поместное землевладение в Подольской губернии, сост. В.К. Гульдман, Каменец-Подольский, 1897год.

Церква в Комаргороді. Повз неї починається приблизно тридцять кілометрів пекельної дороги в Антопіль, куди ми і попрямували...

А цю церкву ми сфотографували, на жаль, на ходу вже в жовтні 2008. Теж в Комаргороді. Як пізніше з'ясувалося, це не перебудований в православну церкву костьол. При цьому його фасади отримали архітектурну обробку, характерну для російської архітектури XVII ст. В прибудованій в 1874 р. до костьолу будівлі розмістилося училище, а в 1897 р. тут же була відкрита школа для дівчаток. Внизу на фото - так це виглядало в 1970-і.

источники: - www.hrono.ru

знімки зроблено 11 травня і 18 жовтня 2008